Фундуш [гетмана Самойловича старшому канцеляристові В.Л. Кочубеєві] на заняте греблѣ на Жуковой долинѣ под Диканкою, року 1681

 Фундуш на заняте греблѣ на Жуковой долинѣ под Диканкою, року 1681

Іоанъ Самуйловичъ гетманъ з войском его царского пресвѣтлого величества Запорожским.

Ознаймуем симъ нашим писанем кождому, кому о том вѣдати належит, особливе пану полковникови Полтавскому и всей старшинѣ тамошней, такоже и всѣм обывателем диканскимъ, ижъ показовал намъ Василий Кочубей, старшый канцеляриста нашъ войсковый, запис от пана Федора Жученка отца своего на разные кгрунта собѣ даный, подписами людей певных укрѣпленый, в котором выражено: есть мѣсце способне в Жуковой долинѣ под Диканкою на заняте греблѣ, на которой и вешнякъ быти может, давно занятое, и просил нас, рейментара, покорне, абысмо ему дали наше рейментарское позволене заняти тамъ греблю такъ для припложеня рыбъ, яко и для побудованя любо ступника, любо млынка вѣшнего. А тако мы, волю нашу ласкаве до его, Василя Кочубея, прозбы схиливши, взглядом услуг его вѣрне при боку нашом оказуючыхся, позволяемъ ему на той Жуковой долинѣ заняти греблю и що быти может люб ступникъ, люб млынокъ построити.

На чом сей нашъ рейментарский фундшуъ ему, Василеви Кочубееви, давши, варуем, абы ему нихто займованемъ не вышше, ни низше иншых на той долинѣ гребе ни чинил перешкоды. Данъ в Батуринѣ марта S (6) року АХПА (1681).

Вышменованний гетма рука власна. (М.П.)

Віновий запис Хведора Жученка на Орельський грунт, званий Кібовським, 1683 року

 Віновий запис Хведора Жученка на Орельський грунт, званий Кібовським, своему зятеві Василю Л. Кочубееві, 1683 року

Року божого АХПГ (1683) м-ця октябрия дня SІ (16) 

Я, Федор Жученко, ув вѣчность отдаю свой кгрунт на Орели пану Василю Кочубею, зятеви своему, и донцѣ своей Любѣ ув вѣчность самим и дѣтям их, який то кгрунт маетъ свою межу, знызу Сергѣевскій, которого тесть есть властителем его м. панъ Павел Семенович, полковник Полтавский, а зверху кгрунтъ Рыбцювский, якого естем власным властителем я выше помененый, а называется сей кгрунтъ, зятеви моему от мене даный, Кибовский. В чом не маетъ ему быти перешкоды ни от кого. На чом начертя и руку свою подписал. 

Записъ от пана отца (Хведора Жученка своєму зятеві Кочубеєві) на дворъ полтавский и на грунта Диканскіе, року 1680

 Записъ от пана отца на дворъ полтавский и на грунта Диканскіе, року 1680

Я нижей подписанний чиню сим моим писанем кождому, кому о том вѣдати належит, в особливе всѣм кревним моим ближним и далнимъ, ижъ маючи я власть зуполную у власных моих добрахъ, нѣкому непенних, а хотячи жебы дѣти мои Василий Кочубей, зять, и Любовь Феодоровна, дочка, судбами божими и благословением моим отцевскимъ в звязокъ малженства соединение, слушне за живота моего подлугъ приреченнаго слова были уконтентованны, з волноѣ волѣ и здорового умислу, а надто з повинною отцевскою призрѣнія дарую и надаю им вѣчне домъ мой власный, власным коштом и стараннемъ моим на пляцу моим отчистим побудований в мѣстѣ Полтавѣ при парканѣ противко дому всечесного господина отца Луки Семіоновича протопопа полтавского, в тилу домовъ Петра Яковенка Жученка, сотника полтавского братанича моего, и Тимчихи братовоѣ моей, положенье свое маючий, зо всѣм яко ся в собѣ маетъ, и з коморою под дзвонницею церкви свято Пречиской накладом моим за зезволенемъ церковнаго братства споряженною. И к тому надаю и потвержаю имъ вѣчне часть лѣса моего отчизного, под Диканкою будучого, Жуковим рогом именуючогося, іную яко от той части лѣса, которую при себѣ заховую: граница взявши от колодязя нового дорогою на узлѣссе по ворота, и з другое стороны от того ж колодязя балкою в лѣсу лежачою на взлѣси жъ до долины, в которой той долинѣ закупъ на греблю занятый, и в той же части лѣса сѣчъ старая Жукова, такъ же и на долинѣ Жуковой закупъ на греблю мною здавна занятый никому непенний; и сѣножать на Середней Голтвѣ власная моя противко сѣножати Петровое Яковенковое, братанича моего, и Івановое Серединое лежачая, им, зятеви и дочцѣ моей, вѣчне належати мает, а поневаж и хата в Диканцѣ з броварем и з полем, до нее належатим, якую я был продалъ дочасне приятелевѣ моему Семенови Кградзенкови за суму грошей сто и сѣмдесят золотих полскихъ, есть грошми помененное дочки моее з наданя юж мною приспособленими откупленна; теды и тое хати и бровара и поля пахатного я зрекаюся, а при них зятевѣ и дочцѣ моей тое заховую и записую вѣчне, а дарую и о родѣ упоминаю именем божимъ, абы сего моего запису и выраженого в нем постановленния такъ взлядом дому и комори в мѣстѣ Полтавѣ, яко и взглядомъ добръ, в Диканцѣ и около Диканки лежачих, в сем записѣ именованных жаден такъ з обчих людей, яко и з кревних моих нарушати не важилися, и в заживаню того наданя моего им, дѣтем моим и их потомкомъ найменшое перешкоды чинити не смѣлъ, що абы было такъ за живота моего, яко и по смерти моей вѣчне, моцно и твердо, ту ж на сем записѣ имя мое рукою власною подписалем, и для явных документовъ обчим годнымъ особамъ подписатися допустилем. Писано в Полтавѣ року А.Х.П. (1680), ноемврия К.S. (22) дня Федор Жученко сей тистаментъ видалъ заживота зятем своим пану Василію Кочубею зятеви своему и Любовѣ дочцѣ своей. 

Промоны о подпис руки Стефан Иванович Козупский.

Писар того запису Влас Махненко рукою власною.

Прошоный с сему запису панъ Прокопий Левеницъ, вмѣсто его Влас подписал Жукъ, Феодор Зажиный (?) священникъ, Микула Биршан протопопа Лодижинский, Лука Симоновичъ протопопа Полтавский руку подписалъ и печать приложилъ. Леонтий Чернякъ полковник войска его ц.пр. величества Запорозкого подписался, при подписе руки печать свою притиснул. 

(п.) (п.) (п.) (п.).

"Валківські пасіки”, 1648 рік

Текст документу подається з дозволу автора публікації Олександра Подолянка в групі "Минувщина Богодухівщини"

https://www.facebook.com/groups/250932443102146/posts/677912377070815

 

   // Арк. 244

156-го году февраля въ 4 де[н] по Гдрву Црву и Великого Кнзя Алексея Михайловича Всея Русии указу из Можевсково города Валокъ посылан был Белогородцкой станишной снъ боярской Осипъ Ястребов с товарищи полских и литовских людей и черкас ис пасек ссылат

и от Можевсково города Валок вниз по Мжю реке в Наумкиной пасеке Истомина и зятя ево Ондрюшки Василева с товарищи наемщик полякъ Демка Федоров сказал что де они пасеку свезут толко де имъ велит державец Плотавской пан Соколской

за Пересветлым колодезем в пасеке мещанин Якушко Доманской с товарищи сказал Гдрву де указу не силны очистят пасеку будет де велит имъ державец Плотавской пан Адам Соколской а без иво де ведома свозит пасеки не смеют

да верхъ Пересветлова колодезя в пасеке мещанин Матюшка Кирилов с товарищи сказал пасеку де свезут какъ де имъ велит Плотавской державец пан Соколской

да на вершине того ж Пересветлова колодезя в пасеке поляк Анисимко Григоревъ с товарищи сказал Гдрвы земли не очищают пасешных заводов не везут а в том де у них з Гдрвыми людми будет бой

да против Болгорсково Праворотя по Мжу реке в пасеке поляк Фетка Гергел с товарищи сказал Гдрвы де земли они очищат без пансково ведома не станут

да блиско Болгорсково ж Праворотя поверхъ Турушкова колодезя в пасеке поляк Мартынко Михайлов с товарищи сказал как де станут товарищи их пасешники Гдву землю очищат и они де в теж поры очистят

да от Турушкова колодезя в пасеке поляков Ондрюшки Михайлова с товарищи наемщики их Ивашко Семов да Кондрашка Ермолов сказали что де они пасеку не очищут без пансково ведома

да верхъ Едринске и Болгорской вершины в пасеке поляк Якушко Водцкой с товарищи сказал что де они Гдрвы земли не очичают пасек не везут без пансково ведома харунжево сна Краковскаго

да верхъ Черемусково колодезя что впал в Мож реку в пасеке поляк Сергунка Тепличенков с товарищи сказал что де они пасек не очищают без пансково ведома

    // Арк. 245

да вниз по Мжу реке в пасеке черкашенин Гришка Семенов с товарищи сказал Гдрвы де земли они не очищают без пана харунжево сна Краковсково ведома

да ото Мжа реки на Черемускомъ колодезе в пасеке поляк Якушко Баушъ с товарищи сказал пасекъ де они не очищают без пансково ведома харунжево сна Краковского

да вниз по Мжу на реке на Ракитне Сухой в пасеке черкашенин Анкудинко Клементьев с товарищи сказал пасек[ъ] [д]е они очистят как де им велит державец Плотавской

да у озере Нова Колодезя в пасеке черкашенин Тараско Никитин с товарищи сказал пасеки де они не очищают без пансково ведома

да у реки Мжа на усть речки Марефы в пасеке черкашен[ин] Гришка Мартынов с товарищи сказал Гдрву де они очистят какъ де им велит державец Плотавской

да на речке Марефе в пасеке черкашенин Захарко Волошенинов с товарищи сказал пасеку де они очистят как де их товарищи пасешники станут возитца

на речке на Долазе Вдолаской Ровни в пасеке полякъ пана Красилсково наймит Микитка с товарищи сказал Гдрвы де земли они не очищают без пансково ведома

да на Доласком колодезе выше урочища Жагунина в пасеке черкашенин Ивашко Литвишков с товарищи сказал Гдрвы де земли они не очищают без пансково ведома

да в Долаской Ровни в пасеке черкашенин Мишка Хаменков с товарищи сказал Гдрву де землю они очистят какъ де им велит державец Плотавской

да в Долаской же Ровни в пасеке черкашенин Мартынко Яцкой с товарищи сказал пасекъ де они не очищают без пансково ведома

да на вершине Орчиковской в пасеке поляк Бориско Василев с товарищи сказал будет де велит имъ Гсдву землю очистит державец Плотавской и они де пасеку свезут а без иво ведома не смеют

да к Орчиковской же вершине в пасеке мещянин Ивашко Худово с товарищи сказал пасеку де они не очищают без пансково ведома

да поверхъ самово Орчика в пасеке мещянин Ивашка Сосниченков с товарищи сказал будет де пан Соколской державец Плотавской велит имъ Гдрву землю очистит и они де в те поры очистят а без пансково ведома не смеют

"Валківські” пасіки з “Полтавським” корінням. 1647 рік

Текст документу подається з дозволу автора публікації Олександра Подолянка в групі "Минувщина Богодухівщини"

https://www.facebook.com/groups/250932443102146/posts/678595537002499

    // Арк. 236

Роспис что по Гдрву Црву и Великого Кнзя Алексея Михайловича Всея Русии указу и по грамотам из розряду за приписю дьяков думного Михайла Волошенинова да Григоря Ларионова сотники московских стрелцов Федор Волоцкой Улян Еганов Тамило Парфеневь подали роспис литовским людем и черкасом пасечником которые завели на Гдрве Црве и Великого Кнзя Алексея Михайловича Всея Русии земле пчелиные пасеки за Можевским городом вниз по Мжу реке и по иным речкам и урочищам по панскому веленю державцов своих и собою без их веленя от Можевского города Валок по реке по Мжу вниз две версты стоит пасека а в ней живут поляки Наумко Истомин Савка Мартыновъ да Наумков зят Ондрюшка Василев а в роспросе они сказали живут де они в подданстве за Плотавским державцем за паном Адамом Соколским а тое де пасеку завели они на Гдрве земле по ево панскому веленю тому три годе а говорил де им он пан Соколской слыша[л] де он от хорунжего от пана Краковского что промеж Великим Гдрем Црем и Великим Кнзем Алексеем Михайловичем Всея Русии и меж полским Королем мирное поставлене и вы де селитес хотя и до Донца толко б де от вас воровства не было никаково

и от тое Наумковы пасеки едучи вперед версты с три за Пересветлым колодезем стоит пасека а в ней живут пана Адама ж Соколского мещане Якушко Доманской и Сахно Михайлов Захарко Василев Гришка Яковлев Данилко Дмитреев а в роспросе они сказали как де та пасека заведена до их приходу и тому лет з двенотцат а в той де пасеке жил пасечник черкашенин Кула а они де в тое пасеку пришли по повеленю пана Соколского ж и тому другой год

да от тое пасеки вверхъ Пересветлово ж колодезя от реки ото Мжа в стороне а от Можевского города версть с пят стоит пасека а в ней живут пана [Со]колсково ж мещане Матюшка Кирилов с наемщиком своим с Софронком Ермоловым а в роспросе сказали поставил де тое пасеку Плотавской жилец Левка Карамышев с сном с Ысаком по повеленю пана Соколского ж тому другой год а они де Матюшка и Софронко тое пасеку берегут и в ней пчелничают

да от тое пасеки на вершине тово ж Пересветлово колодезя от Можевского города версть з десят стоит пасека а в ней живут Плотавские жилцы Степанко Сергеев с наемщики своими с Онашкою Федоровым с Матюшкою Игнатевым с Онисимком Григоревым а та де пасека черкашенина Гарасимка Чюгуевца а живет де он в Плотаве а как де та пасека заведена и тому другой год а завели де они тое пасеку надеючис на Гдрскую млсть

да от тое пасеки по Мжу реке против Болгорсково праворотя а от Можевского города версть с сем поставлена пасека а в ней живут Плотавсково державца пана Адама Соколсково подданные Федка Гергел с товарыщи своими з Гришкою да с Родкою да с наемщики с Петрушкою Романовым с Васкою Самойловым а в роспросе сказали поставлена де та пасека в прошлом во 154-м году а по чему де веленю та пасека до них заведена и они де про то не ведают потому что де они той пасеке не хозяеве наемщики а хозяеве их живут в Плотаве в подданстве у пана Адама Соколсково

    // Арк. 237

да от тое пасеки едучи блиско Болгорсково праворотя на прове поверхъ Турушкина колодезя стоит пасека а в ней живут пана Адама Соколсково ж подданныи Плотавские жилцы Ерошка Жданов сын Жук Мартынко Михайлов Митка Запара Онисимко Иванов Стенка Савелев Ивашко Шестаковъ Кондрашко Марков а в рос[прос]е они сказали поставлена де та пасека тому третей год а велел де им в той пасеке селитца пан Краковской

да от тое пасеки и от Турушкина колодезя едучи назад к Можевскому городу стоит пасека в лесу от Можевского города за три версты а в ней живет города Лубни Спасково мнстря белоруской веры чернецъ Селиверсть а живут де они под державой пана Вишневецково да Плотавские жилцы пана Соколского подданые Гришка Григоревъ с сном своим Гришкою да с челядником своим с Васкою Ондрюшка Михайлов с челядником своим с Мишкою Федоровым Федка Родионов Пронка Григоревъ Лаврушка Григоревъ снъ Пушкарев а в роспросе сказали поставили де они т[о]е пасеку по повеленю пана Краковского тому пят лет

да от тое пасеки отехав стоит пасека вверхъ Едринской и Болгорской вершины а в ней живут королевского хорунжего пана Краковского людей ево пана Петраша да Степана Яковлева нанетые люди пасечники Кондрашка Остафев Якушко Воцкой Тимошка Лукянов Даниевского повету старца Ермогена киевленина пасечник Лучка Василевъ а в роспросе они сказали поставили де они тое пасеку собою в нншнем во 155-м году

да от тое пасеки едучи приехав верхъ Черемушново колодезя что пал в Мож реку стоит пасека а в ней живут города Плотавы пана Соколского подданные Гришка Иванов Ивашко Иванов Васка Логинов Костиа Офонасев Федка Бутков да з Апушново города пана Замоцково подданные Сенка Иванов Сергунка Тепличенков Бориско Жученков а в роспросе сказали поставили де они тое пасеку в прошлом во 154-м году с весны собою бес панского веленя а от Можевского города та пасека верстъ з десят

да от тое пасеки едучи вперед вниз по Мжу реке стоит пасека а в ней живут из Миргорода хорунжего пана Краковского подданные черкашеня Стенка Ермаченок Осипко Степанов снъ Мелник Данилко да Гришка Семеновы Климка Федоров Софронко Лукяновъ Савка Василев Стенка Макаревъ да Зинкова города Пашка Ондреев Гаврило Романов а в роспросе сказали поставили де они тое пасеку собою бес панского веленя в прошлом во 153-м году а от Можевсково де города до тое пасеки двенатцат верстъ

да от тое пасеки и ото Мжа реки на прове на Черемушском колодезе стоит пасека а в ней живут [го]рода Плотавы хорунжего пана Краковского подданные Якушко Боушъ Моисейко Григоревъ Ивашко Дементьев Гришка Скрыпин а в роспросе сказали преж де сего жили они в пасеке на Пересветлом колодезе

    // Арк. 238

четире года и с тое пасеки перешли на Черемушской колодез во 154-м году и пришев ту место завели пасеку собою а прежнею де пасеку что на Пересветлом колодезе в которой они до тое новые пасеки жили покинули впусте а от Можевсково де города та пасека по их скаске за двенатцат верстъ

да от тое пасеки едучи от Можевского города вниз по Мжу реке дватцат верстъ стоит пасека на реке на Раткине Сухой а в ней живут черкасы Плотавского державца пана Соколсково подданные Онкудинко да Пашка Клементьев Гришка Григоревъ Лукянко Перервенков Ондрюшка Кровец Яшка Кровцов Олтушко Кирилов а в роспросе сказали поставили де они тое пасеку собою бес панского веленя тому другой год

и от тое пасеки едучи вперед от Можевского города дватцат пят верстъ стоит пасека у Озерново колодезя а в ней живут Плотавсково державца пана Соколсково подданые люди черкашеня Марчко Онтонов Офонка Клиткин с наемщики своими с Тараском Микитинковым с Пашкою да с Федкою да с Васкою да с Ондрюшкою а в роспросе сказали живут де они в Плотаве в подданстве пана Соколского

и от тое пасеки едучи вперед от Можевского города за тритцат верстъ стоит пасека в лесу у реки у Мжа на усть речки Марефы а в ней живут Плотавского державца пана Адама Соколсково подданные люди черкасы Гришка Мартынов Гарасимко Данилов Васка Погорелской с наймитом своим да Васка Черныченков а в роспросе сказали завели де они тое пасеку собою бес панского веленя надеючис на Гдрскую млсть и в той де пасеке они живут года с три и болши

да от тое пасеки едучи налево на речке Марефе стоит пасека а в ней живут Зинкова города пана Лукомсково подданные Захарко Волошенинов Федка Харченок Сенка Максимов а в роспросе сказали как они тое пасеку завели собою и в ней живут тому де всево з год а от Можевсково де города та пасека по их скаске тритцат верстъ

и от тое пасеки поворотя назад к Можевскому городу стоит пасека на речке на Долазе в Долаской Ровни а в ней живут черкасы Плотавского державца пана Соколского подданные Трофимко Недостанковъ Федка Иванов а наемщики де они Плотавского ж жилца Гришки Курулкова да пана Краковского наймит же Никитка а в роспросе сказали слыша[ли] де мы нне Гдрвъ указ что нас съ ево Гдрвы земли велено со всем нашим пасечным заводом ссылат и мы де той ево Гдрвъ указ сказав хозяевом своим съ ево Гдрвы земли сойдем а ево де Гдрву указу не противны а от Можевского города та пасека дватцат пят верстъ а поставили де тое пасеку хозяевя их в ннешнем во 155-м году

    // Арк. 239

и от тое пасеки едучи к Можевскому ж городу стоит пасека выше урочища Жагуни на Доласком колодезе а в ней живут Плотавского державца пана Соколсково подданные черкасы Савка Родулов Демка Семенов Ивашко Литвищков Якубко Кучев Васко Иванов Дениско Михайлов Федка Романов Тимошка Белой Гаврилко Хоменков а в роспросе сказали завели де тое пасеку Плотавские жилцы подданные пана Соколского ж Ромашко Венков да Крамор Ковытков да Ивошка Головенков да Якушко Лукомцын и тому третей год а от Можевского города та пасека пятнатцат верстъ

и от тое пасеки едучи налево стоит пасека в Долаской же Ровни а в ней живут Плотавского ж державца пана Соколского подданные Мишка Хоменков Протаско Ерошенков Данилко Судаченков а в роспросе сказали завели де они тое пасеку собою надеючис на Гдрскую млсть а от Можевского города та пасека пятнатцат же верстъ а как поставлена и тому третей год

и от тое пасеки едучи к Можевскому ж городу стоит пасека в Долаской же Ровни а в ней живут Плотавского ж державца пана Соколсково подданные Логинко да Ондрюшка Кузминковы Мартынко Яцкой Самушка Яцкой а в роспросе сказали живут де они в той пасеке шесть летъ а завели де они тое пасеку по повеленю пана Соколского надеючис на Гдрскую млсть а от Можевского города та пасека по их скаске двенатцат верстъ

да едучи степю по Мурамскому шляху мимо нового отезжего кораулу где нне стоят Белогородцкие станишники в степь на кургане и по левую сторону того кургана против Мурамской же сакмы поворотя в лес налево едучи лесом версты с три и болши стоит пасека в лесу на вершине речки Орчика Плотавского державца пана Соколинского мещан Бориска да Ивашка да Билашка да Мишки да Гришки Ткача да Ивашка Крамора да Ивашка Челестова а в той пасеке живут их роботники Ивашко Глаткой Митка Федоровъ Парфенко Степановъ снъ Пелехова да Ефимка Пчелник а от Можевского города та пасека верстъ с восмь а в роспросе те роботники сказали как де та пасека заведена и тому летъ з дватцат а жили де в той пасеке хозяева переменные а их де хозяева в той пасеке поселилис не в давных летех а велел де имъ в той пасеке селитца и жит Плотавской державец Адам Соколинской

и от тое пасеки едучи лесом же к Орчиковской же вершине стоит пасека в лесу ж Плотавского ж державца

    // Арк. 240

пана Адама Соколского мещане Ивашко Худово Ивашка Старчонка да Игнашки да Петрушки а в ней живут роботники их Алешка да Сенка Богдановы да Миропка а в роспросе сказали хозяевя де их живут в Плотаве а в той де пасеке велелъ хояевом их селитца Плотавской державец пан Соколинской а от Можевского города та пасека пят верстъ

и от тое пасеки едучи вперед по верхъ самого Орчика стоит пасека в лесу Плотавского державца мещанъ Янки Биртелецкого Ивашка Соснычонка да Трофимка а в ней живутъ челядники их Сидорко Лавринов Васка Павловъ а в роспросе сказали заведена де та пасека исстари а жили в ней розные хозяевя а как де их хозяевя в той пасеке почели жит по веленю пана Адама Соколского и тому два года а от Можевского города та пасека десять верстъ

Всего по реке по Мже (и по иным речкам) литовскихъ 22 пасеки

 

 

Записъ, данний Оленою Ясичкою Старою на дѣлене кгрунтов, 1676 р.

80

Запысъ, данний Оленою Ясичкою Старою на дѣлене gрунтов отцу Стефанови и отцу Сидору и Настѣ Худолѣйце, на три части роздѣливши.

    Року бж: 1676, мсця іюн: 16 дня.

    Пред насъ Кости Кублицкого, судѣ полку Полтавского, Демяна Gуджула, атамана городового, Максима Попенка, войта, Левка, бурмистра, и при многих общих зацних персонах.

    Постановившися пред насъ, Елена Ясичка Старая явне, ясне, доброволне визнала:

"Пнове! З доброй воли моей умислила-м роспорядит gрунъта мои, ижби напотом правних заводов промеж потомками моими не било, варую то, врядовне пысмом явне выразывши:

отцу Стефану и отцу Ісидору, зятем моим и дочцѣ моей Настѣ Худолѣйце на три части левада ведле хутора моего на Ясыкох;

на Полузори сѣножат: половина помененним тройчам, а половина тое-ж сѣножати унукам моим Паскови і Василеви, якъ признака закопана;

на Говтвѣ втож пай на всѣх зособна зятем и дочкам и унукам моим, и там признаки положони закопание;

На Коломаку, якъ Левенцев млын самъ небожчикъ дѣдъ мой лѣкговал отцу Стефану, и тепер самъ тою лучкою Рибалковскою мѣетъ владѣти;

на Говтвѣ, ниже Кирикового хутора, сѣножат всѣм заровно, любо-би и по едном возу, такъ зятем, дочкам и унукам моим пополам мѣет дѣл быти;

садокъ втож на хутори всѣм в ровний дѣл и огорожа заедно."

    То-смо слишачи от устъ Ясички Старой, велѣли и на далший часъ в книги мѣские Полтавские вписат, що и ест вписано, року и дня вишъ менованного. 

 

Выступление т. Сохань, участника революционных событий на Полтавщине, 1927 г.

№ 23.
Т[овариш]. САХАНЬ.

Я скажу що робилось в самому глухому селі Надежді.

Коли війшло німецьке військо у нас був великий піст, але німці стали їсти курей та яйця і казалось, що ніякого пісту нема. Ось з цього моменту у нас не стало пісту. За німцями увійшли петлюрівці які стали розстрілювати. Передо мною стала думка, приіхавши з фронту я нікого не бачу ні більшовіків нікого, тільки 4-й полк який грабе б'є та який був горою за Петлюру. В решті населення все таки почувствовало, що є більшовицька па[ртія?] бо Петлюра зрадив, він видав закона, щоб не відбирали 45 десятин у куркулів, але цього закону не мог виконати. На другий день пасхи зібралися всі фронтовики, щоб обмінятися думками і кажу. Прийшли до нас німці гетьманці та Петлюра і відбирають ті участки які ми поорали. Повстала думка та ще у деяких т.т. організаціі підпольного комітету. Цей комітет не був звязаний ні з ким і нічого не знав тільки приіхавші хлопці з арміі погодились з нами, але вони теж нічого не знали. Через деякий час прийшлось звязатись з т. Федорченко та Степаненко. Тоді наша організація могла одержувати ті відомості де що робилось. Потім виявилось, що в нашому підполлі мається частина петлюровців та всього 2 більшовика. Ці 2 більшовика провадили свою лінію, але так як іх була мешість вони не могли провадити цю лінію. Але в решті повітовий підполний комітет дав нам розпорядження виіхати за зброею. Це було коли я не помиляюсь 20-го Червня і як раз в цей час я був забраний до БУПРу німцями і не знав що робилось, але в БУПРі я звязався з т. Шамрайом і через нього одержував відомості про те що робиться на селі. Після 2-х місячного перебування в БУПРі (фактично мені ніякого обвинувачення не могли дати) і я повернувся в свою організацію і почав працювати як і раніш. З першим повстанням у нас получилась неув'язка. На Піщанах виступили, а на Надежді сидят собі і нічого не роблять. Після ціеі неудачі прийшлось звязуватись з т. Баранцем який був в ЦК КНС, потім прийшлось звязуватись з т. Кондратько. Коли було виступленіе 27 ми уже одержали розпорядження від т. Грицька від Руновщанського района. На це повстання з'явилось до нас 2 невідомих командіра яких ніколи не бачили в підполлі. Довірять ім повстання ми побоялись і т. Федорченко за ними слідив. На цьому я зупинюсь. 

403. Станіслав Конєцпольський до Владислава IV, Полтава, 13 серпня 1639 р.

    Повідомляю W.M.m.m.P., що форт той дніпровський на кілька ліктів по колу до гори піднявши, в доброму до оборони стані залишив для подальшого завершення J.M.P. брацлавському воєводі з військом W.K.M. і з двома полками запорізьких козаків, сам вирушив 3 Серпня з Кодака. Відправилися зі мною і J.M.P. підчашій коронний та J.M.P. стражник зі своїми людьми, людьми князя J.M.P. конюшего, J.M.P. воєводи чернігівського, бо в цій пустелі для них не залишилося їжі. І коли ми збиралися попрощатися один з одним, шкодуючи що пройшовши довгу дорогу так глибоко в полях шукаючи поганих, а оказія не робила нам послугу W.K.M.P.m.m., доки мої слуги, які перевозили мене через Дніпро у гирлі Ворскли, не повідомили мені, що через Ворскло кілька тисяч татар у володіння W.K.M. пішло. Тому я охочіше поспішив на переправу, і ті Ich.M.M., з якими збирався піти, охоче записалися до компанії. Дуже сильний вітер ускладнював мені переправу, і тому, я вирішив не йти за ними, але тут, на їхніх переправах через Ворсклу, з п’ятниці на понеділок зачекати. У понеділок вранці вони з’явилися прямо перед нами поспіхом їдучи, бо одному загонові тієї самої ночі мої українські слуги відбили весь полон і вивили їх прямо на нас, але fortuito козацька які з таким трудом це зробили для нас, одразу од тих переправ, які вони мали пройти, на яких ми їх пильнували, вони кинулись у бік, після чого нам також довелося пустити в погоню наших коней на великі дві милі, ганяючи їх так срамотно, що вони і обертатися не хотіли, і пройшовши броди, звиклі переправи, по таких лугах, лісах, болотах пішли, що навряд чи вовк чи лисиця, колись там ходили. Покинули весь полон, ясир і своїх навіть коней (бахматів) залишили. Один старшина на ім'я Каракай-ага був убитий, бо їх було три старших, і до цього дня хлопи їм по болотах шиї рубали. В’язні стверджували, що вони йшли сюди без відома Хана, тому що вони його не слухають, тому що всі нагайці були; вони також розповідають, що калга-султан та частина війська пішли під Озов, і додають, що хан наказав вирубати всю сім’ю Кантиміра до п’ятдесяти мурз, як старих, так і молодих. То тоді W.K.M.P.m.m. оголосивши цю нашу послугу ногам величності W.K.M.P.m.m. віддаюсь у вірному підданстві тощо.

 

403. Stanisław Koniecpolski do Władysława IV, Połtawa 13 VIII 1639

    Oznajmuję W.M.m.m.P., żem fortu tego dnieprowego na kilka łokci w okrąg do góry podniósłszy i w dobrej go obronie, porządek, ostawiwszy jeszcze przy nim dla dalszego dokończenia J.M.P. wojewodzica bracławskiego z wojskiem W.K.M. i ze dwiema pułkami Kozaków Zaporoskich,samem powrócił 3 augusti z Kudaku. Powrócił ze mną i J.M.P. podczaszy koronny i J.M.P. strażnik z ludźmi swemi, ludzie księcia J.M.P. koniuszego, J.M.P. wojewody czernihowskiego, bo im już było żywności na tej pustyni nie stało. I gdyśmy się mieli już z sobą żegnać żałując, że tak wiele szlaków przeszedłszy i tak głęboko w polach za porohami tego pogaństwa szukając, a okazyja nam do przysługi W.K.M.P.m.m. nie podała, aż słudzy moi, którzy mi przewozy przez Dniepr na uściu Worzkła sposabiali, dali znać, że tymże miejscem przez Worskło kilka tysięcy Tatarów w państwa W.K.M. poszło. Zaczym tymem ochotniej do przeprawy pospieszył i tych Ich.M.M., z któremim się miał rozjeżdżać, ochotnych w kompanią zaciągnął. Wiatry bardzo wielkie trudniły mi poniekąd przeprawę i dlatego jakom był umyślił nie przyszło mi w szlak za niemi iść, ale tu na ich przeprawach nad Worskłem począwszy od piątku aż do poniedziałku czekać. W poniedziałek przed południem ukazali się nam prosto do nas i spieszno idąc, bo jednemu zagonowi tejże nocy słudzy moi tu ukrainni wszystek plon byli odbieli i prosto by byli na nas przyszli, ale fortuito Kozaczka jakiegoś w potu na jagodach pojmawszy o nas się sprawili i zaraz od tych przepraw, którędy przechodzić mieli, na którychem ich pilnował, w bok się rzucili, za któremi i nam przyszło wypuścić koniom wielkie dwie mile goniąc, ale tak sromotnie uciekali, że się żadnym sposobem obracać nie chcieli i minąwszy brody, zwykłe przeprawy, w takie łuhy, lasy, błota poszli, że ledwie wilk albo lis kiedy tam chodził. Porzucili wszystek plon, jasyr i swoich nawet własnych bachmatów sieła ostawili. Zabity jest jeden starszy na imię Karakaj aga, bo ich było trzej starszych i do dzisiejszego dnia chłopi im po błotach szyje ucinają. Więźniowie dostani to twierdzą, że bez wiadomości chańskiej tu chodzili, gdyż go nie słuchają, ponieważ wszystko Nahajcy byli; to też twierdzą, że sołtan kałga z częścią wojska pod Ozów poszedł i to przydają, że wszystek ród Kantymirów do pięciudziesiąt murzów i starych, i młodych chan wyścinać kazał. To tedy W.K.M.P.m.m. oznajmiwszy i tę jakąkolwiek usługę naszą pod nogi majestatu W.K.M.P.m.m. oddawszy przy wiernym poddaństwie etc.

 358. Станіслав Потоцький до Миколая Потоцького, обоз під Лубнами, 5 червня 1638 р. (переклад)

    На наступний день після того, як я відправив до W.M.m.m.P. і Благодітеля листа, Острянин надіслав мені свого листа через мого хлопця, якого по дорозі забрали з Переяслава; йому я відписав досить достатньо, які відповіді він мені дав потому, я надсилаю оригінал W.M.m.m.P. і Благодітелю. Оскільки я бачу, що він хоче угоду Куруківську чи Періяславську, що швидше подібне до галасу, аніж на угоду, трактує це як iniustis conditionibus (несправедливі умови - лат.). До Пирятина прибули люди X.J.M. (Єремії Міхала Вишньовецкего), їх кілька сотень, які сьогодні будуть з нами. Князь J.M. також поспішити обіцяє, якби Бог привів його, то Острянин втратив би свою безпечність, і ми б намагалися не дати йому поширитися. У війську, з милості Божої, тихо, але потрібно щоб W.M.m.m.P. і Благодітель швидко прибули, про що я W.M.m.m.P. і Благодітелю, дуже прошу.

    Напередодні, тобто з вівторка на середу, я відправив тисячу людей з паном Длутовським під'їхати до Острянина, і з Божої ласки у них вийшло добре, не тільки оних посікли, але й живцем гвалт мали, Остранина, Скидана і кілька старшин до болота геть позаганяли і вони тоді написали мені листи. Скидан через мого хлопця переказав мені, що якщо він буде впевнений у безпеці своїй, він перейде. Я послав до нього шпигуна перевірити, чи правду він говорив, чи це результат дипресії, тому що і писар Себестянович хоче зробити те саме.

358. Stanisław Potocki do Mikołaja Potockiego, obóz pod Lubniami, 5 VI 1638 (оригінал - пол.)

    Dnia onegdajszego po tym, jakom do W.M.m.m.P. i Dobrodzieja wyprawił listy, posłał Ostrzanin list swój do mnie przez chłopca mego, którego wzięto z Peryjasławia jadącego; nań odpisałem mu dosyć dostatecznie, jakowy respons dał mi potym, posełam oryginał W.M.m.m.P. i Dobrodziejowi. Jako widzę, że mu się chce kurukówskiej albo peryjasławskiej komisyjej, zaczym prędzej się spodziwam hałasu znim, niżeli zgody, ponieważ iniustis conditionibus traktuje. X.J.M. ludzie przyszli do Pereatyna, kilkaset ich, którzy dziś u nas będą. Książę też J.M. pospieszyć obiecuje, którego gdyby Pan Bóg przyniósł, sieła by ubyło Ostrzaninowi bezpieczeństwa i staralibyśmy się o to, jakoby mu nie dać się rozpościrać. W wojsku z łaski bożej cicho, jednak trzeba prętki W.M.m.m.P. i Dobrodzieja bytności, o co i ja wielce W.M.m.m.P. i Dobrodzieja proszę.

    Dnia onegdajszego, to jest ze wtorku na środę posłałem z tysiąc człowieka z panem Dłutowskim pod Ostrzanina na podjazd i z łaski bożej dobrze się onym zdarzyło, nie tylko onych nasiekli, ale też i żywcem gwałt mieli, Ostrzanina, Skidona i kilku starszych aż na błota pozapędzali i tym poruszeni list do mnie pisali. Skidon przez chłopca mego rozkazał do mnie, że jeśli ma być zdrowia pewien, chce się przedać. Posłałem szpiega do niego, nie wierni że uczynili to, jednak sieła ich tuszy, bo i Sebestianowicz pisarz toż chce uczynić.

 312. Павел Борженський до Станіслава Конєцпольського, 

Рокитне, 10 грудня 1637 (переклад)

    J.M.P. Воєвода Брацлавський вже би до того часу все добре зробив, бо вони мали на це час, змогли б взяти Черкаси та інші міста, але пани жовніри цього не хотіли. J.M.P. Воєвода відчував великі труднощі більше двох тижнів. У Рокитному вони збори свої зробили, і там назад хотіли повернутися, і їх упросили з великими труднощами залишитися ще на три тижні. Козаки, побачивши це, почали потужно збиратися до Скидана до Мошен і наказали гармати висилати із Запоріжжя, які в ті дні мали бути у Черкасах. Kизим також з Києва з-за Дніпра, вів їх досить багато, який стоїть там у Переяславі, і там їх багато збирається. Острянин з Полтави також збирає їх собі, бо в тамтешніх містах до королівської адміністрації належних все хлопство покозачились. Лише в самому Гадячі дві тисячі їх записалося. Длуський був поїхав до Гадяча і з Цвінським разом, але їх в дорозі мало не вбили, вони ледве назад повернулися до Переяслава, тепер усі у Переяславі сидять у замку і не мають нічого їсти, до нашого війська раді би прибути, але їх не випускають. Вони написали Сокольському з Полтави, що вони спалили одну з його буд та його господарство, яке у нього було, вони забрали у них усе, і їм буде важко туди поїхати, бо вони зараз вб'ють його. Скидан написав мені, пообіцявши мені таку саму смерть, яку Саві зробили їхньому старшому, сердився на мене за Смолягу, цей лист я давав читати J.M.P. воєводі Брацлавському, однак, що надія на Бога, що Пан Бог швидко одмінить їхні наміри. Війт Мліївський написав до мені в Рокитне, який повідомив, що через ці роздрухи хліба в Млійові вони не зможуть зібрати, що аж лише м’ясо одне вся Русь їсть, хоча у них це був Великий піст. Попи їх розгрішили. По тридцять злотих кожна мірка муки житньої, якби тільки її можна дістати, а військо хоче повернутися, тоді буде велика біда.

 312. Pawel Borzecki do Stanislawa Koniecpolskiego, 

Rokitna, 10.XII. 1637 (оригінал)

    J.M.P. wojewoda braclawski juz by byl do tych czasow co dobrego sprawil, gdyz mieli czas po temu, i snadno bysmy mogli Cerkas i inne miasta zabieżeć, jednakże panowie żołnirze żadną miarą nie chcieli. J.M.P. wojewoda więcej niż dwie niedzieli zażył wielkiej trudności. W Rokitnej koło swoje odprawowali, gdzie nazad koniecznie powrócić chcieli, z wielką pracą uproszono ich tylko do trzech niedziel. Kozacy zaś, widząc to, zaczęli się potężnie kupić do Skidana do Moszen i armatę kazali w skok z Zaporoża wyprowadzić, która na tych dniach pewnie miała stanąć w Cerkasiech. Kizim też z Kijowa za Dnieprem zwiódł ich niemałą kupę, który w Peryjasławiu stoi i tam się do niego kupią. Ostranin z Pułtawy także ich kupi do siebie, bo w tamtych miastach do administraty należących wszystko się chłopstwo pokozaczyło. W samym Hadziaczu dwa tysiąca się ich napisało. Dłuski pojachał był do Hadziaczu i z Zwinskiem pospołu, ale ich w drodze mało nie pozabijano, ledwie nazad do Peryjasławia pouchodzili, teraz w zamku wszyscy w Peryjasławiu siedzą i jeść nie mają co, do wojska naszego radzi by przybyli, ale ich nie puszczają stamtąd. Do Sokolskiego piszą z Pułtawy, że mu jednę budę spalili i gospodarstwo ich, co który miał, wszystko im pobrali, a jechać im tam trudno, bo zaraz ubiją. Do mnie Skidan pisał, obiecując mi taką śmierć, jaką Sawie uczynili starszemu swemu, gniewając się na mnie o Smolachę, który list dawałem czytać J.M.P. wojewodzie bracławskiemu, jednak że nadzieja w Panu Bogu, że Pan Bóg te zamysły ich prętko odmieni. Wójt mlijowskib pisał do mnie do Rokitnej, który powiada, że za temi rozruchami chleba we Mlijowiec nie dostaną kupić, aż mięso jedzą wszystka Ruś, choć to post wielki u nich. Popi ich rozgrzyszyli. Po trzydziestu złotych po kilku mirka mąki żytnęj, kiedy by jeno jej mógł dostać, a wojsko się tamtędy chce obrócić, za czym będzie wielki ucisk nasz.