312. Павел Борженський до Станіслава Конєцпольського, 

Рокитне, 10 грудня 1637 (переклад)

    J.M.P. Воєвода Брацлавський вже би до того часу все добре зробив, бо вони мали на це час, змогли б взяти Черкаси та інші міста, але пани жовніри цього не хотіли. J.M.P. Воєвода відчував великі труднощі більше двох тижнів. У Рокитному вони збори свої зробили, і там назад хотіли повернутися, і їх упросили з великими труднощами залишитися ще на три тижні. Козаки, побачивши це, почали потужно збиратися до Скидана до Мошен і наказали гармати висилати із Запоріжжя, які в ті дні мали бути у Черкасах. Kизим також з Києва з-за Дніпра, вів їх досить багато, який стоїть там у Переяславі, і там їх багато збирається. Острянин з Полтави також збирає їх собі, бо в тамтешніх містах до королівської адміністрації належних все хлопство покозачились. Лише в самому Гадячі дві тисячі їх записалося. Длуський був поїхав до Гадяча і з Цвінським разом, але їх в дорозі мало не вбили, вони ледве назад повернулися до Переяслава, тепер усі у Переяславі сидять у замку і не мають нічого їсти, до нашого війська раді би прибути, але їх не випускають. Вони написали Сокольському з Полтави, що вони спалили одну з його буд та його господарство, яке у нього було, вони забрали у них усе, і їм буде важко туди поїхати, бо вони зараз вб'ють його. Скидан написав мені, пообіцявши мені таку саму смерть, яку Саві зробили їхньому старшому, сердився на мене за Смолягу, цей лист я давав читати J.M.P. воєводі Брацлавському, однак, що надія на Бога, що Пан Бог швидко одмінить їхні наміри. Війт Мліївський написав до мені в Рокитне, який повідомив, що через ці роздрухи хліба в Млійові вони не зможуть зібрати, що аж лише м’ясо одне вся Русь їсть, хоча у них це був Великий піст. Попи їх розгрішили. По тридцять злотих кожна мірка муки житньої, якби тільки її можна дістати, а військо хоче повернутися, тоді буде велика біда.

 312. Pawel Borzecki do Stanislawa Koniecpolskiego, 

Rokitna, 10.XII. 1637 (оригінал)

    J.M.P. wojewoda braclawski juz by byl do tych czasow co dobrego sprawil, gdyz mieli czas po temu, i snadno bysmy mogli Cerkas i inne miasta zabieżeć, jednakże panowie żołnirze żadną miarą nie chcieli. J.M.P. wojewoda więcej niż dwie niedzieli zażył wielkiej trudności. W Rokitnej koło swoje odprawowali, gdzie nazad koniecznie powrócić chcieli, z wielką pracą uproszono ich tylko do trzech niedziel. Kozacy zaś, widząc to, zaczęli się potężnie kupić do Skidana do Moszen i armatę kazali w skok z Zaporoża wyprowadzić, która na tych dniach pewnie miała stanąć w Cerkasiech. Kizim też z Kijowa za Dnieprem zwiódł ich niemałą kupę, który w Peryjasławiu stoi i tam się do niego kupią. Ostranin z Pułtawy także ich kupi do siebie, bo w tamtych miastach do administraty należących wszystko się chłopstwo pokozaczyło. W samym Hadziaczu dwa tysiąca się ich napisało. Dłuski pojachał był do Hadziaczu i z Zwinskiem pospołu, ale ich w drodze mało nie pozabijano, ledwie nazad do Peryjasławia pouchodzili, teraz w zamku wszyscy w Peryjasławiu siedzą i jeść nie mają co, do wojska naszego radzi by przybyli, ale ich nie puszczają stamtąd. Do Sokolskiego piszą z Pułtawy, że mu jednę budę spalili i gospodarstwo ich, co który miał, wszystko im pobrali, a jechać im tam trudno, bo zaraz ubiją. Do mnie Skidan pisał, obiecując mi taką śmierć, jaką Sawie uczynili starszemu swemu, gniewając się na mnie o Smolachę, który list dawałem czytać J.M.P. wojewodzie bracławskiemu, jednak że nadzieja w Panu Bogu, że Pan Bóg te zamysły ich prętko odmieni. Wójt mlijowskib pisał do mnie do Rokitnej, który powiada, że za temi rozruchami chleba we Mlijowiec nie dostaną kupić, aż mięso jedzą wszystka Ruś, choć to post wielki u nich. Popi ich rozgrzyszyli. Po trzydziestu złotych po kilku mirka mąki żytnęj, kiedy by jeno jej mógł dostać, a wojsko się tamtędy chce obrócić, za czym będzie wielki ucisk nasz.