№ 23.
Т[овариш]. САХАНЬ.
Т[овариш]. САХАНЬ.
Я скажу що робилось в самому глухому селі Надежді.
Коли війшло німецьке військо у нас був великий піст, але німці стали їсти курей та яйця і казалось, що ніякого пісту нема. Ось з цього моменту у нас не стало пісту. За німцями увійшли петлюрівці які стали розстрілювати. Передо мною стала думка, приіхавши з фронту я нікого не бачу ні більшовіків нікого, тільки 4-й полк який грабе б'є та який був горою за Петлюру. В решті населення все таки почувствовало, що є більшовицька па[ртія?] бо Петлюра зрадив, він видав закона, щоб не відбирали 45 десятин у куркулів, але цього закону не мог виконати. На другий день пасхи зібралися всі фронтовики, щоб обмінятися думками і кажу. Прийшли до нас німці гетьманці та Петлюра і відбирають ті участки які ми поорали. Повстала думка та ще у деяких т.т. організаціі підпольного комітету. Цей комітет не був звязаний ні з ким і нічого не знав тільки приіхавші хлопці з арміі погодились з нами, але вони теж нічого не знали. Через деякий час прийшлось звязатись з т. Федорченко та Степаненко. Тоді наша організація могла одержувати ті відомості де що робилось. Потім виявилось, що в нашому підполлі мається частина петлюровців та всього 2 більшовика. Ці 2 більшовика провадили свою лінію, але так як іх була мешість вони не могли провадити цю лінію. Але в решті повітовий підполний комітет дав нам розпорядження виіхати за зброею. Це було коли я не помиляюсь 20-го Червня і як раз в цей час я був забраний до БУПРу німцями і не знав що робилось, але в БУПРі я звязався з т. Шамрайом і через нього одержував відомості про те що робиться на селі. Після 2-х місячного перебування в БУПРі (фактично мені ніякого обвинувачення не могли дати) і я повернувся в свою організацію і почав працювати як і раніш. З першим повстанням у нас получилась неув'язка. На Піщанах виступили, а на Надежді сидят собі і нічого не роблять. Після ціеі неудачі прийшлось звязуватись з т. Баранцем який був в ЦК КНС, потім прийшлось звязуватись з т. Кондратько. Коли було виступленіе 27 ми уже одержали розпорядження від т. Грицька від Руновщанського района. На це повстання з'явилось до нас 2 невідомих командіра яких ніколи не бачили в підполлі. Довірять ім повстання ми побоялись і т. Федорченко за ними слідив. На цьому я зупинюсь.
