358. Станіслав Потоцький до Миколая Потоцького, обоз під Лубнами, 5 червня 1638 р. (переклад)

    На наступний день після того, як я відправив до W.M.m.m.P. і Благодітеля листа, Острянин надіслав мені свого листа через мого хлопця, якого по дорозі забрали з Переяслава; йому я відписав досить достатньо, які відповіді він мені дав потому, я надсилаю оригінал W.M.m.m.P. і Благодітелю. Оскільки я бачу, що він хоче угоду Куруківську чи Періяславську, що швидше подібне до галасу, аніж на угоду, трактує це як iniustis conditionibus (несправедливі умови - лат.). До Пирятина прибули люди X.J.M. (Єремії Міхала Вишньовецкего), їх кілька сотень, які сьогодні будуть з нами. Князь J.M. також поспішити обіцяє, якби Бог привів його, то Острянин втратив би свою безпечність, і ми б намагалися не дати йому поширитися. У війську, з милості Божої, тихо, але потрібно щоб W.M.m.m.P. і Благодітель швидко прибули, про що я W.M.m.m.P. і Благодітелю, дуже прошу.

    Напередодні, тобто з вівторка на середу, я відправив тисячу людей з паном Длутовським під'їхати до Острянина, і з Божої ласки у них вийшло добре, не тільки оних посікли, але й живцем гвалт мали, Остранина, Скидана і кілька старшин до болота геть позаганяли і вони тоді написали мені листи. Скидан через мого хлопця переказав мені, що якщо він буде впевнений у безпеці своїй, він перейде. Я послав до нього шпигуна перевірити, чи правду він говорив, чи це результат дипресії, тому що і писар Себестянович хоче зробити те саме.

358. Stanisław Potocki do Mikołaja Potockiego, obóz pod Lubniami, 5 VI 1638 (оригінал - пол.)

    Dnia onegdajszego po tym, jakom do W.M.m.m.P. i Dobrodzieja wyprawił listy, posłał Ostrzanin list swój do mnie przez chłopca mego, którego wzięto z Peryjasławia jadącego; nań odpisałem mu dosyć dostatecznie, jakowy respons dał mi potym, posełam oryginał W.M.m.m.P. i Dobrodziejowi. Jako widzę, że mu się chce kurukówskiej albo peryjasławskiej komisyjej, zaczym prędzej się spodziwam hałasu znim, niżeli zgody, ponieważ iniustis conditionibus traktuje. X.J.M. ludzie przyszli do Pereatyna, kilkaset ich, którzy dziś u nas będą. Książę też J.M. pospieszyć obiecuje, którego gdyby Pan Bóg przyniósł, sieła by ubyło Ostrzaninowi bezpieczeństwa i staralibyśmy się o to, jakoby mu nie dać się rozpościrać. W wojsku z łaski bożej cicho, jednak trzeba prętki W.M.m.m.P. i Dobrodzieja bytności, o co i ja wielce W.M.m.m.P. i Dobrodzieja proszę.

    Dnia onegdajszego, to jest ze wtorku na środę posłałem z tysiąc człowieka z panem Dłutowskim pod Ostrzanina na podjazd i z łaski bożej dobrze się onym zdarzyło, nie tylko onych nasiekli, ale też i żywcem gwałt mieli, Ostrzanina, Skidona i kilku starszych aż na błota pozapędzali i tym poruszeni list do mnie pisali. Skidon przez chłopca mego rozkazał do mnie, że jeśli ma być zdrowia pewien, chce się przedać. Posłałem szpiega do niego, nie wierni że uczynili to, jednak sieła ich tuszy, bo i Sebestianowicz pisarz toż chce uczynić.

 312. Павел Борженський до Станіслава Конєцпольського, 

Рокитне, 10 грудня 1637 (переклад)

    J.M.P. Воєвода Брацлавський вже би до того часу все добре зробив, бо вони мали на це час, змогли б взяти Черкаси та інші міста, але пани жовніри цього не хотіли. J.M.P. Воєвода відчував великі труднощі більше двох тижнів. У Рокитному вони збори свої зробили, і там назад хотіли повернутися, і їх упросили з великими труднощами залишитися ще на три тижні. Козаки, побачивши це, почали потужно збиратися до Скидана до Мошен і наказали гармати висилати із Запоріжжя, які в ті дні мали бути у Черкасах. Kизим також з Києва з-за Дніпра, вів їх досить багато, який стоїть там у Переяславі, і там їх багато збирається. Острянин з Полтави також збирає їх собі, бо в тамтешніх містах до королівської адміністрації належних все хлопство покозачились. Лише в самому Гадячі дві тисячі їх записалося. Длуський був поїхав до Гадяча і з Цвінським разом, але їх в дорозі мало не вбили, вони ледве назад повернулися до Переяслава, тепер усі у Переяславі сидять у замку і не мають нічого їсти, до нашого війська раді би прибути, але їх не випускають. Вони написали Сокольському з Полтави, що вони спалили одну з його буд та його господарство, яке у нього було, вони забрали у них усе, і їм буде важко туди поїхати, бо вони зараз вб'ють його. Скидан написав мені, пообіцявши мені таку саму смерть, яку Саві зробили їхньому старшому, сердився на мене за Смолягу, цей лист я давав читати J.M.P. воєводі Брацлавському, однак, що надія на Бога, що Пан Бог швидко одмінить їхні наміри. Війт Мліївський написав до мені в Рокитне, який повідомив, що через ці роздрухи хліба в Млійові вони не зможуть зібрати, що аж лише м’ясо одне вся Русь їсть, хоча у них це був Великий піст. Попи їх розгрішили. По тридцять злотих кожна мірка муки житньої, якби тільки її можна дістати, а військо хоче повернутися, тоді буде велика біда.

 312. Pawel Borzecki do Stanislawa Koniecpolskiego, 

Rokitna, 10.XII. 1637 (оригінал)

    J.M.P. wojewoda braclawski juz by byl do tych czasow co dobrego sprawil, gdyz mieli czas po temu, i snadno bysmy mogli Cerkas i inne miasta zabieżeć, jednakże panowie żołnirze żadną miarą nie chcieli. J.M.P. wojewoda więcej niż dwie niedzieli zażył wielkiej trudności. W Rokitnej koło swoje odprawowali, gdzie nazad koniecznie powrócić chcieli, z wielką pracą uproszono ich tylko do trzech niedziel. Kozacy zaś, widząc to, zaczęli się potężnie kupić do Skidana do Moszen i armatę kazali w skok z Zaporoża wyprowadzić, która na tych dniach pewnie miała stanąć w Cerkasiech. Kizim też z Kijowa za Dnieprem zwiódł ich niemałą kupę, który w Peryjasławiu stoi i tam się do niego kupią. Ostranin z Pułtawy także ich kupi do siebie, bo w tamtych miastach do administraty należących wszystko się chłopstwo pokozaczyło. W samym Hadziaczu dwa tysiąca się ich napisało. Dłuski pojachał był do Hadziaczu i z Zwinskiem pospołu, ale ich w drodze mało nie pozabijano, ledwie nazad do Peryjasławia pouchodzili, teraz w zamku wszyscy w Peryjasławiu siedzą i jeść nie mają co, do wojska naszego radzi by przybyli, ale ich nie puszczają stamtąd. Do Sokolskiego piszą z Pułtawy, że mu jednę budę spalili i gospodarstwo ich, co który miał, wszystko im pobrali, a jechać im tam trudno, bo zaraz ubiją. Do mnie Skidan pisał, obiecując mi taką śmierć, jaką Sawie uczynili starszemu swemu, gniewając się na mnie o Smolachę, który list dawałem czytać J.M.P. wojewodzie bracławskiemu, jednak że nadzieja w Panu Bogu, że Pan Bóg te zamysły ich prętko odmieni. Wójt mlijowskib pisał do mnie do Rokitnej, który powiada, że za temi rozruchami chleba we Mlijowiec nie dostaną kupić, aż mięso jedzą wszystka Ruś, choć to post wielki u nich. Popi ich rozgrzyszyli. Po trzydziestu złotych po kilku mirka mąki żytnęj, kiedy by jeno jej mógł dostać, a wojsko się tamtędy chce obrócić, za czym będzie wielki ucisk nasz.

Отписка белгородского воеводы П.Пожарского в Посольский приказ о получении листа полтавского "державца" Сокольского, 1638 г.

№ 146

1638 г. августа. — Отписка белгородского воеводы П.Пожарского в Посольский приказ о получении листа полтавского "державца" Сокольского, требовавшего выдачи переселившихся на территорию Русского государства украинских козаков, мещан и крестьян во главе с гетьманом Яцком Остряниным.

_______

   Государю царю и великому князю Михаилу Федоровичю всеа Русии холоп твой Петрушко Пожарской челом бьет.

   В ныненшнем, государь, в 146-м году августа в 11 день пришол в Белгород из литовского табару белогородец сын боярской Мортын Толмачов. А в роспросе мне, холопу твоему, скозал: приехол де из Литовской земли в табар с листом литвин Федько. И того литвина дворенин, которому велено быть по твоему государеву указу в таборе для обереганья от всякого дурна, Иван Чебышов прислал с ним, Мортыном, в Белгород.

   И по твоему государеву указу я, холоп твой, велел тово литвина поставить за городом и велел лист у нево взять и ево роспросить, откуда он приехол и о коком деле. И тот, государь, литвин Федько Бытченко в роспросе скозал, что он из Литовские земли из городка ис Плотавы мещенин. А прислал де ево ис Плотавы державец пан Сокольской с листом для росправы на переезжих черкас, на гетмана на Яцка Остренина с черкасы, а велел де ему тот лист отдати в Белогороде мне, холопу твоему.

   И по твоему государеву указу я, холоп твой, тот лист взяв и запечатав своею печатью в ыной лист, послал к тебе, государю царю и великому князю Михаилу Федоровичю всеа Русии, к Москве с сею отпискою з белгородцом сыном боярским с Михаилом Роговым, а литвина Федьку Бытченка из Белагорода отпустил в Литовскою землю к пану Сокольскому. С ним, Федьком, отписал, что я, холоп твой, о том об указе писал к тебе, государю, к Москве, а без твоево государева указу мне, холопу твоему, им, литовским людем, с переезжими черкасы, которые переехоли на твое государево имя, сыску и расправы чинити не сметь.

   И о том мне, холопу своему, вели свой государев указ учинить.

Привилей польского короля Владислава IV об отдаче во владение М.Доманскому имущества Яцка Острянина, 1638 г.

№ 120

Привилей польского короля Владислава IV об отдаче во владение жолнеру хоругви С.Лаща М.Доманскому имущества руководителя крестьянско-козацкого восстания Яцка Острянина и участника этого восстания Я.Жилинского

П е р е в о д

   Владислав IV. Всем вообще и каждому особо, кому о том знатъ надлежит, сообщаем, что мы все имущество, движимое и недвижимое, доставшееся в наше распоряжение после Яхна Жилинского и Яцка Остряницы, Киевских козаков-повстанцев, шляхетному Мацею Доманскому, жолнеру хоругви шляхетного Самуила Лаща Тучапского, стражника коронного, Овручского и Каневского старосты, навечно пожаловать и утвердить решили.

   Именно, данным нашим листом жалуем и утверждаем так, чтобы он этого имущества судом добивался и, присужденное по приговору, получил и им воспользовался.

   Доводя до всеобщего сведения, кому о том знать надлежит, а именно: урядам как гродским, так и магистратским и прочим, под юрисдикцией которых упомянутое имущество находится, повелеваем, чтобы уряды по иску упомянутого Мацея Доманского, это пожалование наше в исполнение привели и в получении перечисленного имущества и других владений помощниками были, милости нашей ради.

   Для большей верности этот лист, нашей рукой подписанный, коронной печатью запечатать повелели.

   Дано в Варшаве месяца апреля первого дня лета Господня 1638.

   Король Владислав. Ян Гембицкий, секретарь Священного Королевского Величества.