403. Станіслав Конєцпольський до Владислава IV, Полтава, 13 серпня 1639 р.

    Повідомляю W.M.m.m.P., що форт той дніпровський на кілька ліктів по колу до гори піднявши, в доброму до оборони стані залишив для подальшого завершення J.M.P. брацлавському воєводі з військом W.K.M. і з двома полками запорізьких козаків, сам вирушив 3 Серпня з Кодака. Відправилися зі мною і J.M.P. підчашій коронний та J.M.P. стражник зі своїми людьми, людьми князя J.M.P. конюшего, J.M.P. воєводи чернігівського, бо в цій пустелі для них не залишилося їжі. І коли ми збиралися попрощатися один з одним, шкодуючи що пройшовши довгу дорогу так глибоко в полях шукаючи поганих, а оказія не робила нам послугу W.K.M.P.m.m., доки мої слуги, які перевозили мене через Дніпро у гирлі Ворскли, не повідомили мені, що через Ворскло кілька тисяч татар у володіння W.K.M. пішло. Тому я охочіше поспішив на переправу, і ті Ich.M.M., з якими збирався піти, охоче записалися до компанії. Дуже сильний вітер ускладнював мені переправу, і тому, я вирішив не йти за ними, але тут, на їхніх переправах через Ворсклу, з п’ятниці на понеділок зачекати. У понеділок вранці вони з’явилися прямо перед нами поспіхом їдучи, бо одному загонові тієї самої ночі мої українські слуги відбили весь полон і вивили їх прямо на нас, але fortuito козацька які з таким трудом це зробили для нас, одразу од тих переправ, які вони мали пройти, на яких ми їх пильнували, вони кинулись у бік, після чого нам також довелося пустити в погоню наших коней на великі дві милі, ганяючи їх так срамотно, що вони і обертатися не хотіли, і пройшовши броди, звиклі переправи, по таких лугах, лісах, болотах пішли, що навряд чи вовк чи лисиця, колись там ходили. Покинули весь полон, ясир і своїх навіть коней (бахматів) залишили. Один старшина на ім'я Каракай-ага був убитий, бо їх було три старших, і до цього дня хлопи їм по болотах шиї рубали. В’язні стверджували, що вони йшли сюди без відома Хана, тому що вони його не слухають, тому що всі нагайці були; вони також розповідають, що калга-султан та частина війська пішли під Озов, і додають, що хан наказав вирубати всю сім’ю Кантиміра до п’ятдесяти мурз, як старих, так і молодих. То тоді W.K.M.P.m.m. оголосивши цю нашу послугу ногам величності W.K.M.P.m.m. віддаюсь у вірному підданстві тощо.

 

403. Stanisław Koniecpolski do Władysława IV, Połtawa 13 VIII 1639

    Oznajmuję W.M.m.m.P., żem fortu tego dnieprowego na kilka łokci w okrąg do góry podniósłszy i w dobrej go obronie, porządek, ostawiwszy jeszcze przy nim dla dalszego dokończenia J.M.P. wojewodzica bracławskiego z wojskiem W.K.M. i ze dwiema pułkami Kozaków Zaporoskich,samem powrócił 3 augusti z Kudaku. Powrócił ze mną i J.M.P. podczaszy koronny i J.M.P. strażnik z ludźmi swemi, ludzie księcia J.M.P. koniuszego, J.M.P. wojewody czernihowskiego, bo im już było żywności na tej pustyni nie stało. I gdyśmy się mieli już z sobą żegnać żałując, że tak wiele szlaków przeszedłszy i tak głęboko w polach za porohami tego pogaństwa szukając, a okazyja nam do przysługi W.K.M.P.m.m. nie podała, aż słudzy moi, którzy mi przewozy przez Dniepr na uściu Worzkła sposabiali, dali znać, że tymże miejscem przez Worskło kilka tysięcy Tatarów w państwa W.K.M. poszło. Zaczym tymem ochotniej do przeprawy pospieszył i tych Ich.M.M., z któremim się miał rozjeżdżać, ochotnych w kompanią zaciągnął. Wiatry bardzo wielkie trudniły mi poniekąd przeprawę i dlatego jakom był umyślił nie przyszło mi w szlak za niemi iść, ale tu na ich przeprawach nad Worskłem począwszy od piątku aż do poniedziałku czekać. W poniedziałek przed południem ukazali się nam prosto do nas i spieszno idąc, bo jednemu zagonowi tejże nocy słudzy moi tu ukrainni wszystek plon byli odbieli i prosto by byli na nas przyszli, ale fortuito Kozaczka jakiegoś w potu na jagodach pojmawszy o nas się sprawili i zaraz od tych przepraw, którędy przechodzić mieli, na którychem ich pilnował, w bok się rzucili, za któremi i nam przyszło wypuścić koniom wielkie dwie mile goniąc, ale tak sromotnie uciekali, że się żadnym sposobem obracać nie chcieli i minąwszy brody, zwykłe przeprawy, w takie łuhy, lasy, błota poszli, że ledwie wilk albo lis kiedy tam chodził. Porzucili wszystek plon, jasyr i swoich nawet własnych bachmatów sieła ostawili. Zabity jest jeden starszy na imię Karakaj aga, bo ich było trzej starszych i do dzisiejszego dnia chłopi im po błotach szyje ucinają. Więźniowie dostani to twierdzą, że bez wiadomości chańskiej tu chodzili, gdyż go nie słuchają, ponieważ wszystko Nahajcy byli; to też twierdzą, że sołtan kałga z częścią wojska pod Ozów poszedł i to przydają, że wszystek ród Kantymirów do pięciudziesiąt murzów i starych, i młodych chan wyścinać kazał. To tedy W.K.M.P.m.m. oznajmiwszy i tę jakąkolwiek usługę naszą pod nogi majestatu W.K.M.P.m.m. oddawszy przy wiernym poddaństwie etc.

Ordynacja Wojska Zaporowskiego regestrowego, w słuzbie Rzpltej bedacego, 1638 г.

№ 149

1638 г. — “Ординация” Войска Запорожского, утвержденная Польским сеймом, об ограничении козацкого реестра 6 тыс. человек, о ликвидации козацкого суда и права выборности старшины, о назначении старшего комиссара, полковников и есаулов из числа шляхты, с подчинением их Польскому Коронному гетману.

_______

Ordynacja Wojska Zaporowskiego regestrowego, w słuzbie Rzpltej bedacego.

Перевод с польского

Ординация Войска Запорожского реестрового, состоящего на службе Речи Посполитой

   Хотя единственное наше желание в деле управления государством состоит в том, чтобы оказывать постоянно наше Королевское благоволение верным нашим подданным, но козацкое своеволие оказалось столь разнузданным, что для его усмирения пришлось двинуть войска Речи Посполитой и вести с ними войну. По воле господа, владыки всех войск и ополчений, разгромив и победив козаков, отвратив от Речи Посполитой опасность, мы отнимаем на вечные времена все их древние юрисдикции, прерогативы, доходы и прочие блага, которыми они пользовались в награду за услуги, оказанные нашим предкам, и которых ныне лишаются вследствие своего бунта.

   Мы постановляем, чтобы все те, которым судьба сохранила жизнь, были обращены в хлопов. Но так как многие реестровые, которых Речь Посполитая признает на своей службе только в количестве 6000, оказались покорными нам и Речи Посполитой, то мы, по воле нынешнего сейма, постановляем следующую ординацию этого войска.  Должности старшего впредь никогда не будет занимать лицо из их среды. Старшим комиссаром мы будем назначать от сейма до сейма по рекомендации гетманов человека шляхетского происхождения, опытного в военном деле, который поддерживал бы порядок в войске, предупреждал всякие бунты, оказывал справедливость убогим людям и, по распоряжению Коронного гетмана, являлся с войском в назначенный срок и место, смотря по нуждам Речи Посполитой. Он должен принести присягу по следующей форме: «Я  N.  присягаю Господу богу во Св. Троице единому, что в этой должности буду служить верно и преданно светлейшему Владиславу IV, Королю и пану моему, его наследникам, Королям Польским и Речи Посполитой, своеволие козацкое буду по своей возможности пресекать, бунты их заблаговременно предупреждать и своевременно извещать о них Коронного гетмана, оказывать правосудие лицам, обиженным козаками, их же самих ни в чем обижать не стану; во всем буду соблюдать нынешнее постановление и подчиняться гетманским приказам. В чем — да поможет мне господь бог и страсти Господни». 

   Комиссару должны подчиняться есаулы, полковники, сотники, как и все войско. Все они вместе с комиссаром должны повиноваться Коронному гетману, также как и полковники; даже есаулы должны назначаться из шляхтичей, опытных в военном деле и непоколебимой добродетели и верности. Сотники и атаманы будут избираться из козаков, заслуженных нам и Речи Посполитой рыцарей.  Резиденция комиссара будет в Трехтемирове, как в центральном пункте; полковники должны жить в своих полках и не выезжать из них без разрешения Коронного гетмана. Полки с их полковниками должны по очереди выступать в Запорожье для защиты той области и для того, чтобы препятствовать татарам переправляться через Днепр. 

   Они должны предостерегать, чтобы своеволие не скрывалось на островах и речках и оттуда не отправлялось в морские походы. Кроме этих козаков, ни один козак не должен без свидетельства, выданного комиссаром, ходить на Запорожье. Если ослушник будет задержан губернатором, пребывающим в Кодаке, то должен быть казнен смертью. Когда войско Украинное выступит в поход, комиссар должен тотчас выступать с двумя полками на волость и, если нет крайней опасности, расположившись у Черного Шляха, перехватывать татарские разъезды; в более опасных случаях он должен собрать все войско и отправиться туда, куда прикажет гетман.  Мы обусловливаем также то, чтобы козаки, находящиеся в службе Речи Посполитой, не притеснялись Украинными старостами и подстаростами. Козаки с своей стороны не должны вмешиваться в дела, к ним не относящиеся, особенно же не должны чинить препятствий нашим доходам. Комиссары и полковники должны строго наблюдать за этим и, если бы они небрежно исполняли эту обязанность, то должны отвечать перед Коронным гетманом. А если возникнет тяжба в имениях наших между мещанином и реестровым козаком, то на судах должны заседать полковники и подстароста.

   Мы назначаем комиссию от имени нашего и Речи Посполитой, которая определит на вечные времена места козацкой оседлости для того, чтобы ежегодно не происходило перемещений, приносящих вред Речи Посполитой и ущерб нашим доходам. Реестровые козаки не должны испытывать никаких притеснений — ни личных, ни имущественных. Мещане городов наших в силу давних прав и запретов не должны записываться в козаки, ни сами, ни их сыновья не должны даже выдавать дочерей замуж за козаков под опасением конфискации имущества. Постановляем также, чтобы козаки не селились в отдаленных Украинных городах, не приобретали в них собственности, ограничивались Черкассами, Чигирином, Корсунем и другими пограничными городами, где присутствие их необходимо для защиты края от татар, чтобы это скопление не давало повода к сходкам, а затем и бунтам. Мы назначаем также сеймовую комиссию для рассмотрения дела о землях Трехтемировских, и если окажется, что козаки отняли насильно у кого-либо эти земли, то комиссия должна будет возвратить их прежним владельцам; по этому делу составлена, впрочем, более подробная инструкция и передана в Королевский архив.

Volumina Legum, т. III, стр. 440.

Сказка диканского козака Якова Кодака, 1769 г.

196

„1769„ году генваря „29„ дня живущий полку Полтавского сотнѣ Великобудыской в селѣ Диканки козакъ Яковъ Кодакъ далъ сию сказку в томъ что промислъ я імею портнимъ маистерствомъ і впредъ продолжать онимъ желаю а в число гражданъ записатся сверхъ настоящей моей военой гродской повинности служби і податы нежелаю вчемъ і подписуюсь  козакъ Яковъ Кодакъ а вместо его неграмотного по ево прошению руку приложилъ тогожъ села Дыканки козакъ Трофимъ Сулима:

Метрична книга церкви Різдва Христового с. Диканька Полтавської 1-ї сотні Полтавського полку, 1730–1739 рр.

20 обр.

ИЮЛЯ Крестылъ мл-дца Матфтея от родителей Нікиты Лазоренка и жени его Улияни восприемніки Федор и Феодосыя. Крестилъ мл-дца Матфтея от родителей Терешка Карпусенка и жены его Домнікіи восприемнікы Фома Кравецъ и Екатерина. ОКТОВРИЯ Крестылъ мл-дца Фому, от родителей Павла Кадученка и жены его Васси, восприемніки Терешко Жиленко и Анна. Крестылъ мл-дца Никиту, от родителей Филиппа Прокуденка и жены его Феодосыи восприемніки Максимъ Лазоренко и Агафѣя. ДЕКАБРЯ Крестилъ мл-дца Савву, от родителей Трофима Коваленка и жены его Маріи, восприемніки Самойло Нелюбенко и Анна девица.

10 14 8 29 5

8 9 10 11 12